ОсобистостіФутбол краю

Воротарська сага Юрія Кисилиці

Шанувальники футболу Городенківщини мають за честь бачити на наших зелених полях двох майстрів спорту міжнародного класу України — Юрія Кисилиці та Ігоря Худоб’яка. Тож ця розповідь буде не єдиною

* Десять років тому фахівці назвали відкриттям Всесвітньої Універсіади голкіпера збірної України Юрія Кисилицю, з яким наша команда виграла всі серії пенальті та захистила титул чемпіона світу серед студентів.

* У дитинстві він успішно займався кікбоксингом і боксом, а футбольну кар’єру розпочинав, як захисник.

* Одним із найкращих голкіперів Універсіади цікавилося чимало топових команд, зокрема й один титулований європейський клуб. Проте важкі травми, зрештою, поклали хрест на його професійній кар’єрі.

* Зате у нас, на Прикарпатті, талант Юрія Кисилиці розквіт на повну силу.

* Про це та багато іншого нинішній голкіпер “Пробою” свого часу розповідав у численних інтерв’ю для журналістів різних видань, зокрема буковинцю Георгію Мазурашу (turnir.com.ua). За їхніми мотивами і підготовлена ця публікація.

blank

А починав, як Ібрагімович, — із кікбоксингу та боксу

— Свого часу займався, можна сказати, професійно і досягав успіхів у кікбоксингу та боксі. Майже всі друзі брата на нашій вулиці займалися спортом. І мене змалку підтягали. Посідав призові місця на першості України. Але так склалося, що батьки, особливо мама, були проти, аби я займався єдиноборствами. У 1996 році дивилися з татом чемпіонат світу з футболу, і мені сподобалося, тож сказав собі, що теж стану футболістом.

Навчався у 33-й чернівецькій школі, де функціонувала і футбольна група від ДЮСШ №2. Перші футбольні кроки робив там під керівницвом Юрія Лепестова. Спершу грав лівого і останнього захисника, а то й півзахисника. І аж у 9-му класі тренер перевів мене у воротарі. Він мене, здавалося, найбільше ганяв. Коли пробивали по воротах, я мав між ударами ще по декілька прискорень човниковим бігом зробити. З тренувань «виповзав». Але й тепер дуже вдячний Юрію Івановичу за ту базу.

А те, що починав польовим гравцем, допомагає і як воротареві. Бувають ситуації, коли доводиться підстрахувати як останній захисник, прочитати гру, ногами впевнено зіграти. Гадаю, той фундамент, що був закладений як польовому гравцеві, добре позначився у воротарській справі.

blank

Як “гриз граніт спорту” і неоціненна школа “Дніпра”

— У 10-му класі перебрався до Дніпровського училища фізичної культури. Там провчився два роки. Потім почалася професійна діяльність – мене забрали до футбольного клубу «Дніпро», де пограв чудових три роки. Із вдячністю згадую моїх тодішніх тренерів – Володимира Горілого та Валерія Городова.

Саме, коли переїхав до Дніпра, зрозумів, що футбол для мене стає професією.
Батьки мені казали: обирай – або навчання, або спорт, мовляв, якщо ми закриваємо очі на навчання, тоді ти «гризи граніт спорту».Тож, як кажуть, поставив на спорт, тренувався дуже багато і хотів, звісно, досягти успіхів у футболі. Ну й пощастило, що люди помітили мене, запросили до команди, пішов потрохи кар’єрний ріст.

Після «Дніпра» була піврічна оренда до «Кривбасу, а по завершенні контракту перейшов до «Таврії», де був третім воротарем. Там на перших ролях були Тодіч і Козаченко. Я ж грав за дубль на виїзді. Вдома давали пограти Козаченкові. Ще півсезону провів у «Княжі». Влітку прийшов, а взимку команда розвалилася. Далі в моїй кар’єрі був першоліговий «Фенікс-Іллічівець» (Калініне). Останні ж професійні клуби — ФК «Суми» та черкаський “Славутич”.

Відкриття белградської Всесвітньої Універсіади

— Їхали 2009 року до Белграда з наміром захистити чемпіонський титул, який хлопці здобули за два роки до того. Слава Богу, що виграли, довели, що той успіх не був випадковим.

Відстояв без замін у всіх шістьох матчах. Хоча спершу не був першим номером, але відмовився Богдан Шуст із «Шахтаря»,і дали шанс мені. Так сталося, що, крім фіналу, у всіх поєдинках ми виграли серії пенальті. Чесно кажучи, був упевнений, що пенальті будуть за нами. У нас була дуже дружна команда, підтримували один одного, знали і вірили, що переможемо.

blankЯкий матч був найважчим? Проти Північної Кореї у чвертьфіналі. Було спекотно, важко. Корейська команда була дуже хороша, мобільна. Напевно, це був переломний поєдинок на шляху до першого місця.

У напівфінальному поєдинку знову виграли «лотерею» з одинадцятиметрових у Великобританії. Фінальна гра складалася теж непросто, особливо сутужно стало наприкінці матчу, коли італійцям вдалося скоротити рахунок у матчі. Проте наша збірна вистояла і здобула заслужену перемогу — 3:2!

Чого не вистачило нам через два роки для захисту свого титулу в Китаї? На ту Універсіаду з різних причин не поїхала група провідних гравців збірної. У заключному груповому матчі нам потрібна була лише перемога. Ведучи в рахунку, отримали вилучення ще в першому таймі. А ось бразильцям вдалося реалізувати чисельну більшість. Ми великими силами пішли у наступ, але на заключних хвилинах гри нарвалися на контратаку. В результаті — поразка 1:2 і припинення виступу на Універсіаді.

“Замучили травми добряче…”

— Може, Бог написав мені таку долю, що я мав пройти стільки випробувань. Коли ще був в оренді у «Кривбасі», мав перелом таранної кістки. Безглузда травма. Кінець тренування, тренер воротарів попросив повідпрацьовувати подачі, я оступився — і перелом. Узимку 2008 року зламав руку. Була подача, я вибив м’яча кулаком, добивали — відбив, але м’яч знову підхопив суперник, кинувся в ноги, а він наступив мені бутсою на руку і поламав чотири пальці. Промучився, зажило.

Того ж року зробили складну операцію на меніск. Відновився, зіграв 2-3 гри за «Княжа», все нормально вже було. Приїхав на місяць додому у відпустку. Подзвонили з ФК «Плиски», запросили на турнір Макарова пограти за них. Безглузда ситуація — приїхав до Києва о 9.30, а о 18.30 поїхав додому вже з поламаною ногою. Перша гра, перші хвилини, хлопець виходив віч-на-віч, бив у дальній кут, але не влучив у ворота. Я зробив кидок, і в мене хруснула п’ята…

Юрій КИСИЛИЦЯ (амплуа – воротар)
Народився 1.05.1987 р. у Чернівцях
Вихованець чернівецької ДЮСШ №2, УФК (Дніпропетровськ)

Професійні команди: «Дніпро» (Дніпропетровськ, дубль), «Кривбас» (Кривий Ріг, дубль), «Таврія» (Сімферополь, дубль), «Княжа-2» (Щасливе), «Фенікс-Іллічівець» (Калініне), ФК “Суми”, “Славутич” (Черкаси).

* У 2009 р. в складі студентської збірної України став чемпіоном Всесвітньої Універсіади в Сербії. Зіграв всі матчі без замін. За цей успіх отримав звання майстра спорту міжнародного класу.
* Учасник Всесвітньої Універсіади в Китаї 2011 р.
* Бронзовий призер чемпіонату України серед ВНЗ (у складі Чернівецького національного Університету) 2010 р.

Прикипів до Прикарпаття

Буковинського феномена по завершенню його професійної кар’єри не могли не помітити, звичайно, наші краяни-прикарпатці. Після його дебту в 2012 році на аматорському рівні в складі тоді доволі помітної косівської “Гуцульщини” наступного року Юрія запросили до Коломиї.

І відтоді по суті шість років він був незмінним стражем воріт “Карпат” / “Покуття”, разом з яким двічі виборював звання чемпіона Івано-Франківщини, а також кубок та суперкубок області. Кілька разів визнавався найкращим гравцем Прикарпаття, при тому, що серед його опоненів були такі аси, як Михайло Макогон (“Оскар”), Святослав Димид (“Карпати” Брошнів-Осада), Богдан Кузів (ФК “Калуш”)…

Водночас із 2016-го працював у тренерському штblankабі чернівецької “Буковини”, де відповідав за підготовку голкіперів. На таку ж посаду опісля його запросив футбольний клуб “Калуш”, коли там відбулися зміни на тренерському містку, а виконуючим обов’язків головного тренера став знаний у наших краях бомбардир Андрій Нестерук, чудово знайомий із Кисилицею за коломийських часів.

Після чергових калуських тренеських перетурбацій Юрій повернувся до “Буковини”, не полишаючи, одначе, своє безпосереднє воротарське ремесло. Так, запрошення Василя Блясецького до Городенки застали Кисилицю в чортківському “Кристалі”.

Що й казати, шанувальники головної городенківської команди, безсумнівно, вспіли побачити, хто таким є для “Пробою” Юрій Кисилиця. Він, звісно, не один у полі воїн, навіть йому не під силу потягнути все, що летить. Але його клас, упевненість і самовідданість передаються всій команді, поруч із ним молоді партнери ростуть на очах.

Коли писав про останню перемогу “Пробою” над “Бескидом”, обминув блискучий сейв Кисилиці після “мертвого” пострілу надвірнянців із карного — такі рідко хто бере навіть на високих рівнях. І згадав про цей епізод із нагоди недільного матчу городенківців у Коломиї: Кисилиця, як і Блясецький, — супроти їхнього ще недавнього “Покуття”. Там, безперечно, роботи у голкіпера буде набагато більше. Але ж знаємо, хто у нас на останньому рубежі.

Михайло ПРИЙМАК.

ФОТО: Анастасія ЗІНЯК, “Покуття” Коломия.

Теги
Показати більше

Схожі матеріали

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Читайте також
Close
Back to top button
Close
Close