Футбол краюЧемпіонат району

Іван Редчук: “Це — гаряча кров, що має додавати духу”

Чинний чемпіон і володар кубка Городенківщини, команда з Вербовець, й цьогоріч виношує амбітні плани. І тепер, як бачимо, вони є одними з лідерів районних перегонів. Нам вдалося заглянути «за куліси» та дізнатися з перших уст про команду, здійснену роботу і плани на майбутнє у Івана РЕДЧУКА, менеджера вербівського клубу, котрого заслужено називають душею і серцем «Урагану».

— Вербівці відносно недавно увірвалися в топ кращих команд району як по грі, так і за результатами. Розкажіть трохи детальніше про свою команду та її підйом на вершину.

— Загалом, асоціюємо себе як «Ураган», хоча згідно внесеної в базу інформації ми — ФК «Вербівці». Вже нічого тепер не змінюємо, бо це може вплинути на кількість переходів для футболістів.

Проект «Ураган» триває четвертий рік, займалися відновленням команди, окрім мене, ще Роман Стефанюк, який є моїм помічником і офіційним представником в районі, ну і, звичайно, наші спонсори, які постійно з нами — це Віталій та Ярослав Сенкевичі. Хочу сказати, що ми приймаємо рішення не одноособово, а радою клубу. Саме таким чином вирішуємо подальшу долю, як клуб має функціонувати, трансферні питання тощо. Залучаємо до цього також граючого тренера — Ігоря Худоб’яка.

Не знаю, скільки часу буде тривати проект «Ураган», але мене цікавить найперше здоровий, чесний футбол, тож стараюся, щоб воно так і було завше. Мені не сподобалося, що рішенням обласної федерації футболу було рекомендовано призупинити чемпіонат юнацьких команд, бо вбачаю в цьому крах молодіжного футболу. Буде дуже складно відновити і набрати попередній темп. Гадаю, в подальшому всі команди будуть пропонувати грати без юнацького складу. Це означає, що юнаки потім не матимуть, і вже не мають (!), де грати. У них все більше зникатиме інтерес до футболу. В подальшому, коли, наприклад, потрібно буде за «Пробій» вивести юнаків, їх знайти буде важко, а то й неможливо. Футбол популярніший, коли грають юнаки. Наприклад, у нашому селі діти приходять на стадіон, хочуть, щоб їх долучати, а сьогодні, коли немає юнацького футболу, вони менше цікавляться і рідше приходять, бо розуміють, що потрапити до складу дорослої команди фактично неможливо.

— Недавно h-sport.if.ua писав про ваші «зіркові» трансфери. Це направду суттєво піднімає не тільки рівень вашої команди, але й районного чемпіонату загалом…

— Минулого року ми виграли і чемпіонат, і кубок з тими, хто і був раніше, і здійснили досягнення, яке не було давно в районі. Не вистачило тільки суперкубка. Ми зараз підсилились, оскільки готувалися до Кубка чемпіонів міст та районів області. Там дуже сильні команди й виконавці, тож варто було хоча б не впасти лицем в болото. Тому ми взяли Ігоря Худоб’яка, Михайла Шаламая, Андрій Сировецького, Михайла Головецького. Був ще Ігор Цимбалістий, але, можливо, він не бачив себе серед нас, у будь якому разі він покинув команду. Ті ж, хто залишилися, грали й минулого року. Як, наприклад, Василь Баланик. Він грав і торік, тепер так сталося, що “Ураган-2” на разі не грає, а спортивну форму треба підтримувати. Те ж саме і Василь Кефа.

— Ви доєднаєтесь до кубка району на стадії чвертьфіналу. Проте вже зараз є цікаве протистояння між Вільхівцями та Рашковом. Чи залишаєте якісь шанси команді з Рашкова, враховуючи останню гру між цими командами і те, що 1/8 відбудеться на стадіоні «Чайка» у Вільхівцях?

— З огляду на склад, у Рашкові команда зіграна і гарна, я їх дуже поважаю і добре знаю. На жаль, про команду з Вільхівців такого сказати не можу. На сьогодні в них склад оновився, не знайомий із футболістами, але бачу, що всі пограли на серйозному рівні. Вони вважаються фаворитами нашого чемпіонату та кубка.

Щодо нас, то, чесно кажучи, якби ми не грали в Лізі чемпіонів, ми б, можливо, й не підсилювалися. Завдяки тому, що є підсилення в кожній команді, рівень футболу зростає. Що ж до проекту «Колос Городенківщини», який не є новим, то скажу так: коли за команду буде грати 99 відсотків футболістів, які взагалі не пов’язані ні родинно, ні місцевими зв’язками із селом чи районом, — це не притягує вболівальників. На своєму прикладі скажу, що якщо ми не випускаємо місцевих гравців, то втрачається інтерес уболівальників. Ніхто навіть не розуміє, хто там грає, тому на сьогодні у нас є 5 – 6 місцевих, які грають постійно. Вони є жителями, або вихідцями звідси. А решту долучаємо з інших команд, бо село маленьке.

Дивлячись на кубкове протистояння Вільхівці — Рашків, фаворити, звичайно, Вільхівці. Загалом, із тими виконавцями — це, як мінімум, чемпіонат області і навіть не друга, а перша ліга, бо це якісні футболісти зі Львова, Івано-Франківська, Брошнева. Вважаю, що важко буде з ними грати, хоча м’яч круглий і не варто Рашкову впадати у відчай ще до гри.

— Інвестиції в команду дають результат вже зараз, проте, які плани щодо інвестицій в інфраструктуру? Чи плануєте такі і, якщо так, то що саме хочете поліпшити?

— Якщо вести мову про реальні кроки, то на моє прохання та звернення до депутата обласної ради Василя Мельничука та за його сприяння було виділено кошти на углиблення окопів довкола стадіону, щоб не затоплювало. Також посіяли траву. Можливо, нині поле не такого рівня, як би хотілося, і, звичайно, не такого, як є у Вільхівцях, бо таких стадіонів є, мабуть, тільки два на область, проте все ж краще, ніж було. Також зробили непоганий ремонт в роздягальнях, на це були виділені кошти вже з районного бюджету. В той же час ми розглядаємо можливість розширення стадіону, проте потрібно зносити трибуни, роздягальню, а це значно більші кошти. Зараз такий проект ми обговорюємо, але все залежить від того, як саме закінчимо чемпіонат, і тоді аж рада клубу буде вирішувати, чим будемо займатися далі та куди йти. Звичайно, хочеться показувати результат на гарному стадіоні, проте робота ведеться по мірі залучених коштів.

— Команда і під час підготовки до сезону, і вже в офіційних іграх демонструє дуже впевнений футбол та результати. Говорячи відверто, у вас дуже мало сильних суперників. Чи немає амбітніших планів, скажімо, піднятися в класі на наступний сезон?

— Коли досягаєш певного результату і перемоги, то стає нецікавим той самий рівень, тож хочеться кращого і більшого. По закінченню минулого сезону ми радилися з футболістами, чи є бажання доводити свою силу проти ще сильніших команд. Як результат — ми вирішили спробувати себе в Кубок чемпіонів міст і районів області. Проте, інколи є бажання загалом закрити проект, бо в деяких селах трапляються дуже дивні та дикі речі, бійки… Не мені одному це не подобається. Завжди стараюся, щоб у нас такого не було, щоб був порядок, ми фактично відповідаємо за безпеку вболівальників, футболістів, суддів.

Щодо того, чи грати на область, то це тягне дуже велике фінансування. Потрібні також і виконавці, а ми залишаємо кістяк команди, щоб там не було, із місцевих мінімум 5 – 6 футболістів. Залучаємо постійно свою молодь, наприклад, як в останньому недільному матчі проти Рашкова. А якщо перейдемо на всіх чужих — буде нецікаво дивитися вболівальникам. Місцеві виконавці мають завжди залишатися, це — гаряча кров, яка має бути і додавати духу. Після футболу ми ніколи одразу не розходимося, завжди все обговорюємо, можемо навіть відверто критикувати один одного щодо конкретних ситуацій. Але після цього подаємо руки і з розумінням до цього ставимося. Як буде далі? Рада клубу буде вирішувати вже по завершенню змагань із врахуванням потенційних фінансових затрат, бо це важливо.

— Що б ви ще додали чи змінили в районному футболі?

— Раніше вже вносив пропозицію до зміни регламенту щодо серйозніших санкцій за підняття напруги під час футбольних матчів. Маю на увазі бійки, вибігання на поле і т.д. Штрафи мають бути серйозніші, бо тільки так ми окультуримо футбол.

По-друге, в регламенті мають бути чіткіше прописані правила гри та підрахунок результатів. Ми беремо багато з обласного чемпіонату, проте там не все досконало. Ось тепер спочатку рахується кількість очок, потім кількість перемог, третє – різниця забитих і пропущених і аж четверте — особисті зустрічі. Хотів би, щоб важливішими були особисті зустрічі, бо це не даватиме підстав для договірних ігор і забивання по 10 – 12 м’ячів в одному матчі, адже так втрачається краса футболу.

По-третє, пора вже омолоджувати суддівський склад. Молодші судді будуть більше знайомі з новими правилами, а досвідчені або відверто старі судді не знають чогось чи навіть не хочуть ознайомлюватись із нововведеннями. Наприклад, коли лікар вийшов і допоміг гравцеві, то останній може залишитися грати, а не зобов’язаний покидати поле, як було раніше. Або ж інші нюанси щодо положення поза грою, наприклад. Тут потрібне, звісно, навчання, і хоча судді отримують відносно малі кошти (300 – 400 грн.), варто розбиратися добре у правилах. Непогано було б узагалі ввести відеофіксацію хоча б у чемпіонаті району. Думаю, це не було б проблемою, враховуючи сучасні можливості використання навіть мобільного телефону. Це точно сприятиме дисципліні та порядку з боку суддів.

Для H-SPORT.IF.UA розмовляв Василь ЧОРНОПИСЬКИЙ.

ФОТО: Газета “Край” /www.facebook.com/.

Схожі матеріали

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Please rotate your device
Продовжити в браузері
Завантажте додаток натистувши "Додати на Початковий Екран"
"Додати на Початковий Екран"
Завантажте додаток натистувши
та оберіть
"Додати на Початковий Екран"
Продовжити в браузері
Завантажте додаток натистувши
та оберіть
"Додати на Початковий Екран"
Продовжити в браузері
Продовжити в браузері
Завантажте додаток натистувши
та оберіть
"Додати на Початковий Екран"
error: Матеріал захищено !!