СлайдерФутбол краю

Ігор Ощипко повертається на поле

«Мені подобається грати в дощ або сніг», – каже наш легендарний краянин.

35-літній уродженець Серафинець Ігор ОЩИПКО, який свого часу захищав кольори національної збірної України, донецького «Шахтаря», львівських «Карпат» і низки інших українських та закордонних футбольних клубів, на цьогорічному, вже 22-му за ліком, Меморіалі Ернеста Юста грає за підмонастирський «Фенікс-Стефано», що на Львівщині.

У перерві між тренуваннями Ігор поспілкувався з інформаційним центром Львівської Асоціації футболу.

– Ігоре, розкажи, хто запросив тебе до колективу з Підмонастиря?
– Наставник «феніксів» Андрій Чіх хотів бачити мене в команді. Ми з ним у гарних стосунках, разом були у «Львові». Плюс у «Феніксі-Стефано» є Максим Фещук, з яким підтримуємо зв’язок. Колись мені зробили операцію на коліні, два роки не грав. Тренував закарпатський «Минай», з яким за обопільною згодою сторін припинив співпрацю.
Хочеться ще побігати. Однозначно прагну залишитися у футболі, адже для мене це вже більше, ніж просто спорт. Якщо здоров’я дозволить, допоможу підмонастирцям на футбольних полях. В іншому разі думатиму про тренерську діяльність.

– Ти вже взяв участь у двох матчах Меморіалу Ернеста Юста. Які враження в тебе від цього масштабного товариського турніру?
– Вперше беру в ньому участь. Тут змагається чимало команд, які горять бажанням вигравати кожну гру. Не знаєш, чого чекати від того чи іншого суперника. Тим і цікаві такі змагання. Ось у попередній зустрічі зі «Стартом» із Розворян ми впродовж двох таймів переважали опонентів, але не змогли забити, пропустили гол і поступилися – 0:1.
Я відіграв на позиціях опорного й центрального захисника. Це моя стихія. Загалом мені без різниці, де саме на футбольному полі грати. Якщо тренер захоче поставити в передній лінії – гратиму попереду.

– Більшість поєдинків Меморіалу Юста відбуваються взимку. А зима – не надто лагідна пора року: морози, снігопади… Наскільки тобі комфортно грати за таких умов?
– Мені більше подобається грати у футбол, коли падає дощ або сніг, аніж, наприклад, у спеку. Тому можна сказати, що Меморіал Ернеста Юста відбувається в мою погоду (посміхається).

– Чи спостерігав раніше за перипетіями у футболі Львівщини?
– Знаю, що чемпіонат Львівської області один із найсильніших у нашій країні. Був на деяких його матчах. Тут грає чимало моїх друзів і знайомих, є амбітні, сильні за підбором виконавців команди. Вони можуть дати серйозний бій колективам другої чи навіть першої ліги України. Свідченням цього, до прикладу, є нещодавня мирова 2:2 у спарингу чинного чемпіона Львівщини – «Юності» з Верхньої/Нижньої Білок і луцької «Волині».

– З 2008-го до 2013-го року ти захищав кольори львівських «Карпат». Чим пам’ятний для тебе цей період?
– Живу у Львові, моя дружина – зі Львова, виховуємо у Львові дітей. Мені комфортно в цьому місті, де живуть привітні люди, я люблю Львів. У місті Лева одні з найкращих в Україні футбольні фанати, які до останнього підтримували і завжди за нас переживали.
Впевнений: якби в «Карпатах» зараз була команда, яка б давала гідний результат, то вболівальники би повернулися на трибуни. Було боляче спостерігати за тим, як останнім часом «Карпати» йшли на спад…

– Чи хотів би ще спробувати себе в якості гравця на професійному рівні?
– Звісно, таке бажання в мене є. Але потрібно розуміти, чи дозволить це зробити стан здоров’я. З роками, тим паче після багатьох операцій, не стає легше у фізичному плані. Одного досвіду замало, аби тягатися з молодими на професійному рівні.

Щиро дякуємо Ігорю Ощипку за цікаву розмову! Бажаємо йому міцного здоров’я і якомога більше нових яскравих перемог!

Схожі матеріали

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
error: Матеріал захищено !!